Ќа главную страницу

"»стори¤ с географией"

¬ыпуски журнала 1996-2004 гг.

ѕоследний номер - 1/2004 г.

Ќовый номер - 1/2005: "я" и "ƒругой"

«десь могла быть ¬аша стать¤

јлфавитный список статей

Ќаши авторы

ѕараллели и меридианы

ƒобавить свой сайт

јнонсы, объ¤влени¤, новости

ƒобавить новость или объ¤вление

Ќовый ресурс по семиотике!!!

"Ќе ходите сюда, пожалуйста!"

Ќаши проблемы

√остева¤ книга

"я к вам пишу...":

green_lamp@mail.ru

borisova_t@rambler.ru

Ёти же адреса можно использовать дл¤ контактов с нашими авторами

—юда же можно присылать статьи на темы, имеющие отношение к направлению журнала ("чиста¤" семиотика, семиотика культуры, культурологи¤, филологи¤, искусствоведение и т.п.).

 ак стать нашим автором?

—тать нашим автором очень просто. Ќужно вз¤ть свой текст в формате Word или (что еще лучше) HTML и прислать по одному из адресов "«еленой лампы".

ќсобо хотим подчеркнуть, что у нас нет "своего круга" авторов, мы открыты дл¤ всех. (Ќо и своих посто¤нных авторов очень любим). Ќет ограничений и на объем статьи, на количество статей одного автора, помещаемых в номер. √лавные критерии при отборе материала - профессионализм, талант, "блеск ума и утонченность чувств" авторов, соответствие теме номера (кстати, темы можно предлагать, возможно, именно ваша стать¤ и предложит тему одного из следующих номеров). ≈динственна¤ просьба - не присылать материалов просто дл¤ "факта публикации": у нас есть смешные устремлени¤ к "гамбургскому счету" - свободному научному общению без каких бы то ни было конъюнктурных соображений...

Ќу и - ждем вас! ѕишите!

 огда, уничтожив набросок,

“ы держишь прилежно в уме

ѕериод без т¤гостных сносок,

≈диный во внутренней тьме,

» он лишь на собственной т¤ге

«ажмурившись, держитс¤ сам,

ќн так же отнесс¤ к бумаге,

 ак купол к пустым небесам.

 

ќсип ћандельштам.

¬осьмистиши¤ (є 6)

 

 

 

ѕ≤ƒ “»— ќћ "√–ј¬≤“ј÷≤ѓ" —ќЌ≈“ј

 

ћузику та поез≥ю поЇднуЇ велика к≥льк≥сть сп≥льних жанр≥в. ÷е, безумовно, про¤в генетичноњ спор≥дненост≥ обох мистецтв, насл≥док њх синкретичного минулого. јле й за час≥в самост≥йного бутт¤ м≥ж ними не припин¤Їтьс¤ взаЇмообм≥н специф≥чними формами вислову. ћузичн≥ та поетичн≥ образи добре призвичањлис¤ одне до одного у сталих формах художнього синтезу ≥ продовжують сп≥в≥снуванн¤ у сфер≥ "чистого" мистецтва. «≥ сл≥в, наприклад, складаютьс¤ фуги, прелюд≥њ, ноктюрни, сонати, симфон≥њ, а п≥сн¤м, романсам, рондо, елег≥¤м, баладам, поемам вже слова не потр≥бн≥. ћ≥ж тим у поез≥њ Ї жанр, ¤кий досить важко п≥ддаЇтьс¤ "трансплантац≥њ". ÷е сонет. …ому ще й дос≥ не судилос¤ знайти в музиц≥ адекватного вт≥ленн¤, незважаючи на св≥й майже 800-л≥тн≥й в≥к ≥ власну "музичну" назву (в≥д ≥тал≥йського sonore - звучати, дзвен≥ти, або в≥д провансальського sonet - п≥сенька). ÷е тверда в≥ршована форма з ч≥тким внутр≥шн≥м розпод≥лом строфи на два катрени ≥ два терцети, поЇднаних сп≥льними римами. ∆одне зм≥стове слово не може бути повтореним у строго регламентованому процес≥ розвитку теми в≥д тези через њњ запереченн¤ (антитеза) до сходженн¤ у сферу вищого синтезу. ѕри цьому останнЇ слово або р¤док в≥рша стаЇ зм≥стовим ключем ("сонетним замком"). ÷¤ канон≥чна форма поез≥њ вимагаЇ такоњ творчоњ дисципл≥ни, такоњ концентрац≥њ рими, образу, що майже вс≥ спроби "омузиченн¤" ц≥Їњ лакон≥чноњ строфи з 14 р¤дк≥в неодм≥нно приречен≥ сприйматис¤ ¤к профанац≥¤ або спрощенн¤.

÷е добре в≥дчув, зокрема, ‘.Ћ≥ст, коли звернувс¤ до сонет≥в ‘.ѕетрарки у 1838 роц≥, працюючи майже одночасно над њх вокальним та ≥нструментальним вт≥ленн¤м. ” своњй вокальн≥й верс≥њ композитор певною м≥рою абстрагувавс¤ в≥д сонетноњ специф≥ки ¤к у витлумаченн≥ зм≥сту, так ≥ в побудов≥ самоњ композиц≥њ. —онет був сприйн¤тий ¤к звичайний романсовий текст, що легко п≥дпор¤дковувавс¤ модиф≥кован≥й куплетност≥. ѕроте разюча р≥зниц¤ м≥ж поетичним першоджерелом ≥ його музичним в≥дбитком, очевидна втрата глобальност≥ та всеос¤жност≥, ¤к≥ притаманн≥ ≥нтимн≥й л≥риц≥ ѕетрарки, примусили молодого композитора в≥дмовитис¤ в≥д безпосереднього ≥нтонуванн¤ в≥ршованого тексту ≥ спробувати ос¤гнути концепц≥ю коханн¤ великого ≥тал≥йського поета ¤к форми най≥деальн≥ших взаЇмин лише музичними засобами. “ак з'¤вивс¤ фортеп≥анний цикл "“ри сонети ѕетрарки", ¤кий ув≥йшов до альбому "–оки паломництва" (р≥к другий - ≤тал≥¤). Ќа в≥дм≥ну в≥д вокального, цей ≥нструментальний вар≥ант сонет≥в з " ниги п≥сень" набув широкоњ попул¤рност≥. «в≥льнившись в≥д зал≥зноњ лог≥ки викладу теми, не п≥клуючись про зовн≥шню узгоджен≥сть музики й тексту, про конкретну музичну репрезентац≥ю окремих сл≥в, образ≥в, думок, про "под≥бн≥сть" композиц≥йних структур, Ћ≥ст в≥дтворив глобальну ≥дею, що лежала в основ≥ семантики обраних в≥рш≥в, використавши сонети ѕетрарки ¤к узагальнену програму. ÷ього разу композитору вдалос¤ чудово вт≥лити сам дух сонета, його божественну природу ("natura divina"), милозвучн≥сть, досконалу довершен≥сть. "Ћистом у в≥чн≥сть", кованою в зал≥зн≥ рими мр≥Їю", "стрункою гармон≥Їю, що з думки вироста" називав сонет ћаксим –ильський. ” фортеп≥анних сонетах Ћ≥ста мр≥¤ вив≥льн¤Їтьс¤ з кайдан≥в суворих канон≥в ≥ немов з в≥чност≥ конденсуЇтьс¤ в душ≥ митц¤. ћузичний образ народжуЇтьс¤ з ≥мпров≥зац≥њ вступ≥в, а з емоц≥йно безпосереднього кантиленового сп≥ву, огорненого ф≥л≥гранно оздобленою в≥ртуозною фактурою супроводу, виникаЇ у хвил¤х фантаз≥њ "струнка гармон≥¤". –озгортаючись у власних вим≥рах, мелод≥¤ й акомпанемент сп≥в≥снують на меж≥ майже джазового swing'у. ѕ≥сенний прообраз в≥дчуваЇтьс¤ у п≥сенн≥й структур≥, але куплетн≥сть тут подаЇтьс¤ б≥льш динам≥чно у пост≥йному вар≥ац≥йному оновленн≥ з вражаючими зм≥нами тонального колориту. Ќав≥вши "духовний м≥ст" м≥ж музикою та поез≥Їю, Ћ≥ст все ж таки не знайшов в≥дпов≥дного вт≥ленн¤ в музиц≥ жанровоњ своЇр≥дност≥ сонета, бо об'Їктом в≥дображенн¤ дл¤ нього стали суб'Їктивн≥ почутт¤ та настроњ, що виникли "п≥сл¤ читанн¤ ѕетрарки".  омпозитор, ¤к ≥ в фортеп≥анн≥й фантаз≥њ-сонат≥ "ѕ≥сл¤ читанн¤ ƒанте" так ≥ залишивс¤ у межах власноњ рефлекс≥њ.

¬загал≥ екзальтовано чуттЇвий романтизм був байдужим до рац≥онал≥зованоњ краси сталоњ конструкц≥њ сонета, його ≥нтелектуально-п≥знавального пафосу, напруженого переб≥гу думки, - саме тих характерних жанрових ознак, ¤к≥ свого часу Ћоренцо ћед≥ч≥ у " оментар≥ до де¤ких сонет≥в про любов" [див.: 1] узагальнив двома пон¤тт¤ми: "gravita" (стал≥сть, поважн≥сть) ≥ "varieta" (р≥зноман≥тн≥сть ¤к поЇднанн¤ р≥зного в одному). ÷≥, на його думку, необх≥дн≥ атрибути прекрасного в повн≥й м≥р≥ присутн≥ у сонетах ѕетрарки - неперевершених вз≥рц¤х "вченоњ" поез≥њ, ¤к≥ за суттю своЇю Ї в≥ртуозними "техн≥чними вправами", ≥нтелектуальною грою звуками, числами, зм≥стами, пропорц≥¤ми тощо.

—аме цей суто формальний аспект зац≥кавив на початку ’’ ст. австр≥йського композитора ј.Ўенберга. ¬ ≥нтерпретац≥њ —онета ѕетрарки є 217 дл¤ баритона ≥ камерного ансамблю (IV ч. "—еренади" ор. 24) в≥н вперше використав "техн≥ку р¤ду", створивши суто додекафонний опус, де продемонстрував, ¤к дванадц¤титонова посл≥довн≥сть звук≥в може керувати вс≥м музичним розвитком. «алишаЇтьс¤ припустити, що власне конструктивну ≥дею ≥тал≥йського сонета з силаб≥чною ритм≥кою було покладено в основу в≥дкритоњ Ўенбергом композиторськоњ техн≥ки. якщо музика - система повтор≥в, а сонет саме повтори сл≥в, тим паче мовних зворот≥в, категорично виключаЇ, то чому ж не спробувати так њх поЇднати, щоб певна незм≥нна звуковисотна л≥н≥¤ за допомогою слова кожного разу орган≥зовувалас¤ синтаксично по-≥ншому. ¬изначивши принципи складочисленн¤ сонету -

11-12-11-11

13-14-13-13

12-11-14

12-12-14,

композитор обираЇ "середньоарифметичний" 12-тоновий р¤д звук≥в, жоден з ¤ких не повторюЇтьс¤, ≥ в строг≥й посл≥довност≥ проводить його без зм≥н 14 раз≥в (за числом в≥ршованих р¤дк≥в). јле оск≥льки розм≥р поетичного р¤ду пост≥йно зм≥нюЇтьс¤, а на один склад припадаЇ й один звук (силаб≥чний тип в≥дношенн¤ тексту й музики), то ви¤вл¤Їтьс¤, що кожний р¤док, починаючись з ≥ншого звуку обраноњ посл≥довност≥, набуваЇ й неповторного мелодичного контуру. “очний ≥нженерний розрахунок призводить до синхрон≥зац≥њ словесного й музичного коловорот≥в у передостанньому р¤дку (12 склад≥в), а в наступному "сонетному замку" з 14 склад≥в в≥докремлюютьс¤ два останн≥ склади, ¤к≥ становл¤ть ключове дл¤ зм≥сту сонета слово "[la] morte".

“акий конструктивний п≥дх≥д до поез≥њ на перший погл¤д здаЇтьс¤ схематичним, в≥д≥рваним в≥д конкретного зм≥сту. Ќа цьому неодноразово наголошував ≥ сам Ўенберг, з≥знаючись, що "многие из своих песен ¤, захваченный звучанием их начальных слов, дописывал до конца, ни в коей мере не забот¤сь о том, как развиваютс¤ поэтические событи¤ в дальнейшем, и, упоенный процессом сочинени¤, даже не постигал всего этого - лишь спуст¤ столько-то дней ¤ загл¤дывал в текст, чтобы узнать, каково же буквальное поэтическое содержание моих песен" [2, с. 107]. јле, ¤к в≥домо, будь-¤ка конструкц≥¤ семантична, ≥ тому кожного разу композитор "к своему величайшему изумлению, устанавливал, что никогда не удовлетвор¤л требований поэта лучше, чем тогда, когда под впечатлением самого непосредственного соприкосновени¤ с первоначальным звучанием текста угадывал все, что с необходимостью должно было наступить" [2, с. 107]. Ќа думку Ўенберга, дл¤ художньоњ оц≥нки музичного твору, написаного на певний текст, репродукуванн¤ сюжету так само необов'¤зкове, ¤к дл¤ портрета - тотожн≥сть з ориг≥налом: "спуст¤ столети¤ никто уже не сможет проконтролировать такое сходство, а художественное воздействие портрета сохранитс¤" [2, с. 108].

ƒо проблеми сонета ј.Ўенберг п≥д≥йшов, на в≥дм≥ну в≥д ‘.Ћ≥ста, з боку техн≥ки. ¬икористана ним додекафон≥¤ певною м≥рою в≥дпов≥дала принципам сонетноњ версиф≥кац≥њ, але не набула жанроутворювальних функц≥й. ¬ музиц≥ сонет так ≥ залишивс¤ художн≥м завданн¤м, ¤ке не маЇ типового вир≥шенн¤ ≥ спонукаЇ композитора шукати власн≥ шл¤хи опануванн¤ ц≥Їњ поетичноњ форми.

ѕодолати поетичну автоном≥ю сонета по-своЇму намагавс¤ сучасний украњнський композитор ¬≥тал≥й √убаренко. «вернувшись до поез≥њ ƒмитра ѕавличка, в≥н у 1983 роц≥ створив вокальний цикл дл¤ баритона з фортеп≥ано "ќс≥нн≥ сонети" (op. 35). ¬же у назв≥ декларуЇтьс¤ жанрова установка митц¤, в≥дкидаЇтьс¤ можлив≥сть ≥гнорувати зм≥стову й формальну своЇр≥дн≥сть сонета.  омпозитор св≥домо в≥ддаЇ перевагу словесному компоненту в музично-поетичному синтез≥. ¬≥н не скорочуЇ в≥рш≥, не повторюЇ те чи ≥нше слово заради суто музичного ефекту, не розсп≥вуЇ окрем≥ склади, уважно стежить за динам≥кою образу, р≥дко дозвол¤Ї соб≥ вийти за меж≥ мелодико-речитативноњ декламац≥њ, вдовольн¤ючись здеб≥льшого тонким фактурним ретушуванн¤м деталей тексту.

≤нтенсивна метафоричн≥сть сонет≥в ѕавличка стала ≥мпульсом дл¤ такого ж метафоричного використанн¤ традиц≥йних музичних жанр≥в.  омпозитор не прагне п≥д≥гнати музичний матер≥ал п≥д в≥дом≥ жанров≥ шаблони, а залучаЇ њх до художнього ц≥лого ¤к завуальовану алюз≥ю, ледве пом≥тний нат¤к на той чи ≥нший жанровий зм≥ст. “ак, перша частина циклу "ѕрозор≥сть" - типово пейзажний сонет, перетканий св≥тлими ос≥нн≥ми настро¤ми, усв≥домлюЇтьс¤ ¤к етюд-картина рахман≥новського зразка. ѕоет тут особливо щедрий на пор≥вн¤нн¤": "ос≥нн¤ днина" стоњть "у с¤йв≥ сивини", ¤к мати; "стигл≥ тютюни", нанизан≥ на шнури, ¤к намиста; зоран≥ лани, ¤к море; д≥твора б≥жить, "¤к розгачена р≥ка"; "голка л≥така т¤гне б≥лу нить за видноколи". ќписова опов≥дальн≥сть у вокальн≥й парт≥њ, сполучаючись ≥з статично зачарованим колиханн¤м триольноњ акордово-гармон≥чноњ ф≥гурац≥њ у супровод≥, в≥дтворюЇ просторову прозор≥сть, небесно с¤ючу (золотисто-блакитну й б≥лу) кольорову гаму в≥рша. јле √убаренко прагне вт≥лити не зовн≥шньо живописний план, а глибинну напругу сонету ѕавличка, ¤ка виникаЇ з антитези д≥й: "стоњть" - "б≥жить", ≥ в≥ртуозно субл≥муЇтьс¤ через м≥нливе "бринить" у психолог≥чний стан "потривоженост≥". “ому початкове "колиханн¤", згущаючись у в≥бруючий дзв≥н (акордово-ритм≥чна ф≥гурац≥¤ у високому рег≥стр≥), виливаЇтьс¤ у стр≥мк≥ гамопод≥бн≥ пасаж≥, а вокальна парт≥¤ насичуЇтьс¤ "юб≥л¤ц≥¤ми" типу "ал≥луй¤" на честь безупинного плину житт¤. јктивний, спр¤мований угору рух наприк≥нц≥ романсу знову розчин¤Їтьс¤ у зачарован≥й спогл¤дальност≥ ф≥гурац≥йного органного пункту, "потривоженого" малосекундовим "зойком". ѕовертаЇтьс¤ знайомий фактурний орнамент, ¤кий наче вишивають тонесенькою голкою украњнськ≥ парки на б≥лому полотн≥ тиш≥.

Ќаступний сонет - "ќс≥нь" - √убаренко стил≥зуЇ п≥д танго. јле це скор≥ше згадка, сон про танго, своЇр≥дне "танго-фантаз≥¤", в ¤кому ос≥нь уособлюЇ пристрасна ж≥нка, "ўо останн≥й гр≥х њй за саме житт¤ дорожчий". —початку насторожено, а пот≥м все б≥льш наполегливо вона п≥дкорюЇ соб≥ поета, ¤кий рад≥сно приймаЇ њњ "жахну в≥дверт≥сть". јле "похмура пристрасн≥сть", що "хлинула, ¤к пов≥дь на луг низький", викликаЇ згадку про весну. ƒо-м≥норна тангова хода зупин¤Їтьс¤ одно≥менним мажором. Ћ≥ричний герой вив≥льн¤Їтьс¤ в≥д ос≥нньоњ спокуси, немов прокидаючись у промен¤х весн¤ного св≥тла.

“рет≥й сонет - "—онце" - дотепне скерцо. ¬еличне денне св≥тило у¤вл¤Їтьс¤ поету ¤кимось курчатком, "жовтоголовим, ≥ пухким п≥скл¤м", що у визначений час розвалить "шкаралущ≥" передсв≥танковоњ темр¤ви. ≤ композитор, п≥дхоплюючи парадоксальну метафору, залишаЇ без уваги ≥ "с≥рий зморок", ≥ "темр¤ву, що в'¤же крок", ≥ "серце, ≥ землю", ¤к≥ символ≥чно протиставлен≥ сонцю у "сонетному замку". ¬.√убаренко взагал≥ перестаЇ дбати про сонетний канон розкритт¤ теми ≥ ц≥лковито переймаЇтьс¤ задачами характеристичного плану, змагаючись у точност≥ звукового зображенн¤ "невылупившихс¤ птенцов" з ћодестом ћусоргським.

¬окальний цикл ¬.√убаренка завершуЇтьс¤ сонетом "“иша". Ѕудучи умовою творчого зосередженн¤ ("ѕро тишу мр≥¤лось..."), вона однак "не вродить пророче слово". ¬ грудневу н≥ч, напоЇну "г≥ркою трутизною" самоти, в≥рш "шелескоче", ¤к "миша у м≥шечку борошна". ј щоб зд≥йн¤ти сонет ¤к "м≥ст над пр≥рвою г≥рською", потр≥бен ранок ≥ вс≥ звуки житт¤. ¬.√убаренко перш за все акцентуЇ ф≥нальн≥ функц≥њ ц≥Їњ частини. ÷е справжн¤ постлюд≥¤ з "подв≥йною" кодою. ” "перш≥й" даЇтьс¤ перспектива трагед≥йноњ розв'¤зки. ѕ≥сл¤ блукань кваз≥сер≥йноњ теми в у¤вному мажоро-м≥норному простор≥ з невп≥знаною тон≥кою "м≥", коли чути лише ostinato власного серц¤, виникаЇ ледве пом≥тна в≥брац≥¤. ¬она приводить до ви¤вленн¤ ¤когось нового, надособистого пульсу, що звучить наче "сполох" з рахман≥новською неодм≥нн≥стю та фатальною нев≥дворотн≥стю. “а ц¤ приречена безвих≥дь ре м≥нору долаЇтьс¤ у наступн≥й спроб≥ вирватис¤ з "шкаралущ≥" темр¤ви ("друга кода"). ≤ на цей раз надособистий дзв≥н зливаЇтьс¤ з пульсом душ≥ ≥ розвалюЇ глуху ст≥ну гн≥тючоњ тиш≥. ≤нтенсивне, динам≥чне наростанн¤ ма¤тникового розгойдуванн¤ неспод≥вано в≥дкриваЇ вих≥д у ранкове св≥тло м≥ мажору. ÷е та сама об'Їктивована реальн≥сть, ¤ку у першому сонет≥ композитор намагавс¤ об≥йн¤ти Їдиним погл¤дом.  оло замкнулос¤, ≥ тим самим суто музичними засобами композитор реал≥зував ≥дею завершеност≥ та вичерпаност≥, ¤ка завжди повинна дом≥нувати у сонет≥.

Ќа композиц≥йному р≥вн≥ кожна з частин циклу ориг≥нально в≥дтворюЇ куплетн≥сть та репризн≥сть у поЇднанн≥ з принципами наскр≥зного розвитку початкових ≥нтонац≥йних ≥мпульс≥в через њх тематичн≥ метаморфози. ѕроте лише в останньому сонет≥ композитору вдалос¤ дос¤гти в≥дпов≥дного поетичному жанру ступен¤ "gravita" ≥ потр≥бного дл¤ сонету д≥апазону "varieta". јле у невеликому твор≥ антином≥њ такого масштабу проблематичн≥, бо викликають зм≥стове перевантаженн¤ ≥ мають руйн≥вний потенц≥ал.  омпозитор, безумовно, мав в≥дчути у процес≥ роботи над "ќс≥нн≥ми сонетами" "несум≥сн≥сть" сонетного принципу мисленн¤ та поетики музичноњ м≥н≥атюри. …ого, мабуть, не вдовольнив творчий результат, тому, ¤к свого часу ≥ Ћ≥ст, √убаренко спробував в≥дтворити сонет без сл≥в. ™диним з ≥снуючих жанр≥в, ¤кий мав би витримати таку концентрац≥ю думки, безумовно, могла бути лише симфон≥¤.  омпозитор обрав њњ камерний вар≥ант. —пираючись на образну антитезу сонета "“иша", √убаренко побудував свою  амерну симфон≥ю є 3 дл¤ двох скрипок соло та симфон≥чного оркестру (ор.36) ¤к контрастно-з≥ставлену форму з двох частин. —онетн≥й "ун≥форм≥" композитор знайшов чисто музичний екв≥валент у контрапунктичн≥й техн≥ц≥ та пол≥фон≥чних жанрах пассакал≥њ й фуги. —аме пол≥фон≥¤ стаЇ аналогом вищоњ доц≥льност≥ форми сонета, знаком "≥мперативноњ повинност≥", полюсом "загального" у д≥алоз≥ з особист≥сним. ѕерша частина написана у форм≥ вар≥ац≥й на basso ostinato ≥ створюЇ картину приглушеноњ м≥нливоњ темр¤ви, що огортаЇ людину. ѕроте звукозображальний план майже в≥дразу насичуЇтьс¤ гострим психолог≥змом. Ќ≥чна рефлекс≥¤ розгортаЇтьс¤ ¤к ф≥лософськи важкий внутр≥шн≥й монолог, сповнений сумн≥в≥в, вагань, нерозв'¤заних питань.  ожна ≥нтонац≥¤ "ч≥пл¤Їтьс¤" за попередню, плинн≥сть тематичного розвитку абсолютно переважаЇ наддетерм≥нац≥Їю "ззовн≥". Ќ≥чна самотн≥сть в≥дкриваЇ у л≥ричному героњ симфон≥њ глибини трепетноњ та щ≥льно прихованоњ душевност≥. ” складному пол≥фон≥чному переб≥гу народжуЇтьс¤ особлива л≥рична ≥нтонац≥¤, ¤ка поступово набуваЇ контур≥в вальсу, що звучить ¤к мр≥¤ про ≥деальне почутт¤, нат¤к на взаЇмн≥сть.  онтраст м≥ж важкою ходою незм≥нного баса ≥ безт≥лесн≥стю ≥нших голос≥в набираЇ форми напруженоњ конфл≥ктност≥.

‘уга у друг≥й частин≥ симфон≥њ немов зв≥льн¤Ї геро¤ в≥д "тортур" ≥ндив≥дуального бутт¤. „ерез умиротворений зв'¤зок з ус≥м сущим долаЇтьс¤ суперечлив≥сть ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥. —оковитий народно-жанровий колорит, грубуватий гумор, "шум, крик, суЇта" насичують фугу "прозою житт¤" (щось под≥бне до Ћ≥вшицевого: "—молкнет длительна¤ фуга изнурительного дн¤...", але без негативного в≥дт≥нку). √убаренко розставл¤Ї зовс≥м ≥нш≥ акценти у в≥дом≥й тристан≥вськ≥й кол≥з≥њ: "н≥ч" - "день". ¬с≥ма силами душ≥ в≥н прагне вирватис¤ з темр¤ви ноч≥ до рад≥сного св≥тла дн¤.

“аким чином, можна стверджувати, що “рет¤ камерна симфон≥¤ ¬.√убаренка точно зор≥Їнтована на жанровий канон сонета й маЇ приховану поетичну програму. јдаптац≥¤ словесного тексту до специф≥ки камерноњ симфон≥њ в≥дбулас¤ ¤к на первинному, ≥люстративному р≥вн≥, так ≥ в суто техн≥чному план≥. јле головне, √убаренку вдалос¤ вт≥лити драматург≥чну ≥дею сонета ≥ побудувати симфон≥чний тв≥р за сонетною концепц≥Їю. ¬≥н переконливо дов≥в, що спресований у сонет≥ час ≥ зм≥ст можуть бути без певних втрат музично розгорнут≥ лише у вим≥рах великоњ форми.

Ѕ≥бл≥ограф≥чна дов≥дка

1. Lorenzo de' Medici. Comento ad alcuni sonetti d'amore // Opere scelte. Novara, 1969.

2. ј.Ўенберг. јфористическое // —ов. музыка, 1989. - є 1. - —. 104-114.

 

≤рина ƒрач

 

 

 



Хостинг от uCoz